Потреба в продовженні роду – це процес, закладений в нас самою природою. Але, що робити, якщо вона позбавляє вас цієї можливості, а вердикт лікарів остаточний і безжалісний? Є два виходи: змиритися і жити далі або зібратися з силами і зважитися на усиновлення дитини.
Існує кілька системних законів, які часто порушуються під час усиновлення. Саме це є причиною проблем, з якими стикається нова сім’я. Щоб забезпечити сприятливий перебіг подій, Атмалогія пропонує алгоритм із семи важливих кроків.
Нижче ЭVA ділиться ними з вами.
1. СМИРЕННЯ
Зазвичай, рішення про усиновлення дитини приймається після періоду боротьби й спротиву. Часто на цьому шляху є «втрачені» діти. Це померлі, мертвонароджені, абортовані або ті, що не вижили в результаті спроби штучного запліднення. Вони мають бути прийняті й оплакані, інакше в інформаційному полі матері й батька залишатимуться їхні душі. Серце батьків не буде вільним для прийомної дитини, а тому це вважатиметься підміною.
Якщо ви людина віруюча, то можете піти в храм. Там знають, що потрібно зробити, щоб душа вашої дитини віднайшла спокій. Якщо ви віруюча, але не релігійна людина, можете помолитися вдома та провести певний ритуал. Якщо ж ви атеїст, тоді просто проаналізуйте, скільки сил і болю ви відчули, зіткнувшись із цією проблемою. Дайте собі стільки часу, скільки вам потрібно, щоб змиритися із втратою. Минуле має залишитися в минулому.
2. ВІДМОВА, ПРИЙНЯТТЯ та РОЗПОДІЛ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Далі йде період відмови від надії на позитивні зміни. Необхідно подивитися і прийняти ті почуття, які у вас виникають в зв’язку з цим: біль, смуток, злість, сором, неповноцінність… Часто в парі є той, хто «винен», через якого вони не можуть стати батьками. Системний закон говорить, що у такому подружжі один партнер має відпустити іншого, щоб він міг піти далі. Інакше невисловлена претензія, докір або образа можуть довгі роки підточувати стосунки. Все повинно бути проговореним і відпущеним.
3. БАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ
За кожним із нас стоять сотні тисяч предків, які виживали у війнах, епідеміях, катаклізмах. Мотивом цієї боротьби часто були саме діти. Раніше люди шанували силу батьківського благословення. Нині ця традиція втрачена, але в даному випадку вона буде просто необхідною. Якщо з якоїсь причини, це неможливо, ви можете піти на могилу до своїх батьків та отримати благословення у старшого предка або у священника.
4. МОЛИТВА
Вона може бути буквальною, або це буде стан вашої готовності. Висловіть намір Богу/Всесвіту з проханням привести вас саме до тієї дитини, яка стане «вашою».
5. ПОШУК
Якщо ви перебуватимете в правильному стані, будете керованими силою роду і своєю душею, то зможете відчути простір і зчитувати його знаки. Тоді без інтенції та надмірного очікування у вас все складеться. Ви знайдете те дитяче серденько, яке відгукнеться на ваш поклик.
6. ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
Важливо, щоб усиновлення було не тільки законним, а й «чистим» з позиції людських і духовних законів. Будь-яка справа, яка створена на обмані, брехні та злочині, не може бути успішною.
7. БАТЬКІВСТВО
Діти і батьки пов’язані узами крові та інстинктів. Під час усиновлення цей зв’язок необхідно створити, щоб сама природа стала на ваш бік. Для цього є кілька важливих умов.
Перша – це щира повага до біологічних батьків дитини. Друга – малюк має знати, що ви не є його рідними мамою і татом. Саме ці умови зазвичай порушуються і стають причиною подальших нещасть. Душа дитини знає, а серце відчуває, тому рано чи пізно все стане очевидним. В іншому разі ви прирікаєте себе на роки страху, тривоги та споглядання, як ваше дитя не може знайти свого місця в житті. Якщо ви не поважатимете його батьків, вирішивши, що ви кращі за них, то приречені на провал. Ви ніколи не зможете стати по-справжньому рідними та близькими одне одному.
Наприклад, поле може підказати, що від родової системи необхідне благословення. Або потрібно попросити вибачення за те, що ви не зможете продовжити свій рід.
Варто відкрити своє серце і пояснити дитині, що ви не можете народити. У зв’язку з цим у вас накопичилося багато любові, яку ви готові їй подарувати. А оскільки в неї немає батьків, то вона потребує тих, хто зможе про неї піклуватися. Попросіть дитину прийняти вас.
Під час атмасеансів на тонкому плані має відбутися союз систем, у якому всі рівні й усі важливі. Коли дитина знає про своїх біологічних батьків, вона стає цілісною і відчуває довіру до нових мами й тата. Адже тепер у їхніх серцях є місце для її рідних, а значить і для неї.
Споконвіку такі історії були закодовані в казках і біблійних легендах. Наприклад, жінка, знаючи про неминучу загибель свого дитя, кладе його в човен і спускає вниз по річці. Вона сподівається, що волею випадку його хтось знайде і виростить. Так само і тут – дитині небезпечно залишатися в старій родовій системі. Ця приналежність несе їй трагічне життя. І тоді система приймає рішення «катапультувати» її і дає шанс на нове життя.
У процесі виховання нові родові програми привнесуть в інформаційну систему малюка інші моделі поведінки, які змінять його долю назавжди!
Кожна людина, незалежно від того, ким вона була вихована, несе інформацію про життєвий досвід своїх батьків, сім’ї, роду. Вона – наполовину мама і тато, на чверть – бабусі та дідусі. Інші родичі також залишили свій слід у родовій пам’яті малюка.
З іншого боку, пара, яка хоче взяти собі дитину, також є частиною своєї сімейної системи. Внаслідок усиновлення система прийомних батьків зустрічається із системою дитини. Обидві родові системи несуть у собі різний досвід та інформацію. Тому усиновлення можна порівняти з угодою, в якій прийомні мама і тато замінюють деякі елементи системи для того, щоб усі були щасливі. Оскільки дитина через маленький вік ще не може захистити свої межі, прийомні батьки, ніби, поглинають її родову систему та інтегрують її у свою власну. Те, що відбувається в процесі усиновлення, можна порівняти з рослиною, якій обрізали коріння.
Установка «Ти – наш» та її наслідки
Усиновлення дітей межує із проблемою, яка розкривається набагато пізніше – у підлітковому віці. Зазвичай прийомні батьки не розповідають своєму чаду про те, що його взято з іншої родини. Залучаючи його до своєї родової системи і замовчуючи те, що у нього є справжні батьки, вони ставлять дитину у неоднозначну ситуацію. Вона підсвідомо відчуває, що щось не так, її душа постійно перебуває у пошуку.
Це загрожує розвитком конфліктних ситуацій у сім’ї, що виникають у підлітковому віці. Підліток стає агресивним, з ним важко порозумітися. Батьки, у свою чергу, нарікають на те, як багато вони йому віддали і що в результаті отримали натомість. Кожна із сторін конфлікту переживає глибоку душевну кризу. Тому повністю приховувати від дитини інформацію про те, що вона не рідна – не найкращий вихід.
Не сприймайте дитину як порожню склянку, яку ви наповнюєте своїм змістом.
Якщо батьки дають собі установку, що усиновлена дитина тільки їхня, не беручи до уваги наявність біологічних матері та батька, стосунки вибудовуються неправильно із самого початку. Навіть якщо ви не говорите прямим текстом, а просто думаєте так чи обговорюєте це із дорослими, ви вже несвідомо наділяєте дитину тими ж негативними якостями, що і рідних мати та батька. У малюка виникає відчуття, що він недостатньо хороший для вас.
Коли батьки ігнорують справжню спорідненість дитини, вони намагаються наповнити її як порожню оболонку тими якостями, які б хотіли бачити в рідному чаді. Тут варто усвідомити, що він не такий, як ви, а зі своїми цінностями та родовою пам’яттю.
Як же вчинити правильно?
Потрібно прийняти той факт, що природа не дала вам можливості народити свою дитину. Але подякувати долі за те, що у світі є така можливість, як усиновлення.
Так ви зможете подарувати прийомному малюкові ту любов, яка була призначена для вашого. Це буде чесний договір, і ви зможете створити справжню сім’ю, де щиро люблять один одного.
Відверта розмова та розуміння того, що дитина має своє коріння, допоможуть вам налагодити стосунки та стати для неї справжніми батьками. Розмова може мати різну форму, все залежить від готовності малюка прийняти інформацію.
Найкраще це зробити в моменти, коли малюк починає цікавитися тим, як він прийшов у цей світ. Дитині можна пояснити, що не всім батькам Бог дав дітей. Але він подарував його вам. І хоча у малюка є свої батьки, з якихось причин вони не можуть бути разом з ним.
Розкажіть про процес усиновлення дітей: як, навіщо та чому це відбувається. Попросіть у дитини дозволу піклуватися про неї. Якщо вона побачить, що ви щирі і не боїтеся цієї розмови, то легше сприйме цю ситуацію.
А для вас, як для прийомних батьків, така розмова також принесе чимало користі. Якими б не були рідні мати та батько вашого малюка, попросіть у них благословення виховувати його. Попросіть сил, щоб пережити труднощі, любові та терпіння, щоб провести дитину в житті. Тільки тоді ви матимете можливість діяти від імені рідних батьків. А дитина, у свою чергу, побачить в вас своїх справжніх та єдиних матір та батька.
Коли прийомні батьки віддають належне родовій системі дитини, малюк знаходить свою цілісність, а в сім’ї з’являється довіра та взаєморозуміння.
Читайте також:
Усвідомлене усиновлення: як підготувати родові системи для екологічного об’єднання
1 коментар