Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук публічно звинуватив центральну владу в тому, що держава «кинула» регіон напризволяще – з боргами, без грошей і без рішень. Та чи все так однозначно?
Передісторія, яку не можна забути
Ще навесні 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про передачу підприємства «Дніпро-Західний Донбас» з державної власності до підпорядкування області. Цей об’єкт забезпечує водою понад 200 тисяч мешканців Синельниківського, Павлоградського та сусідніх районів – зокрема, в умовах близькості до зони бойових дій.
У червні того ж року Микола Лукашук відкрито підтримував передачу підприємства. З трибуни обласної ради він заявляв, що «ми беремо на себе відповідальність і виведемо цей водоканал із боргової ями». Також ішлося про плани модернізації системи водопостачання, залучення інвестицій і навіть створення регіональної водної агенції.
А тепер – все навпаки?
Минув рік – і в червні 2025-го той самий Лукашук публікує гнівний пост, у якому стверджує, що саме центральна влада винна у тому, що підприємство може зупинитися. Він заявляє, що Міністерство фінансів відмовило у виділенні близько 700 млн грн для погашення заборгованостей «ДЗД», і попереджає: у разі припинення водопостачання мешканці «знатимуть, хто відповідальний».
Але журналісти швидко пригадали: рік тому саме облрада, під його головуванням, ініціювала передачу підприємства на свій баланс – разом з усіма боргами. І погодилася з тим, що розв’язання фінансових проблем має лягти на плечі обласного бюджету. Ці зобов’язання було формалізовано у документах до урядового розпорядження, де йшлося: передача здійснюється для подальшого фінансування за рахунок місцевих джерел.
Що каже закон?
Так, Бюджетний кодекс прямо забороняє місцевим бюджетам фінансувати державні підприємства. Але – лише у звичайних умовах. Під час війни (а це офіційно – форс-мажор) діяли й діють винятки. Зокрема, у 2022 році Мінфін офіційно дозволив створювати спеціальні програми компенсації тарифної різниці на місцевому рівні – й ці програми вже реалізовували десятки громад по всій країні.
Прецеденти є, правові підстави є, і навіть механізми прописані. Чому ж область не пішла цим шляхом?
Що відповідає Лукашук?
На це питання влучно відреагували користувачі соцмереж. Під гнівним постом очільника облради один із підписників, Володимир Буга, запитав:
«Де була влада, коли підприємство накопичувало борги? Керівники вже сидять?»
Відповідь голови облради виявилась дуже лаконічною:
«Працювала тимчасова депутатська комісія. Звіт заслухано й затверджено».
І все. Жодних висновків, жодних публічних рішень, жодних прізвищ, жодної відповідальності. Складається враження, що обласна рада, знаючи про фінансову нестабільність об’єкта, просто спостерігала, сподіваючись на диво або на зовнішнє вирішення.
Що це насправді – політика чи управління?
Політологи вбачають у діях Лукашука класичну кризову комунікацію у стилі «відповідальний не я». Дійсно, останнім часом у публічній риториці голови облради дедалі більше песимізму, обвинувачень і гострих заяв щодо центру. Водночас, конкретних антикризових рішень на рівні області немає.
Іронія в тому, що ще у квітні 2024 року в Telegram-каналі обласної ради вийшов пафосний допис із заголовком «Ми врятуємо водопостачання регіону». У ньому Лукашук з гордістю говорив про успішну передачу водоканалу області, а також про «амбітні плани» з модернізації. Сьогодні ці ж самі слова звучать абсолютно протилежно.
І найголовніше – кому за це платити?
Коли відбувалася передача підприємства, його борг становив приблизно 140 млн грн. За півтора року він зріс майже вп’ятеро. Частково – через війну. Частково – через тарифну різницю. Але найбільше – через бездіяльність. І тепер облрада вимагає, аби борги, які вона прийняла, покрила центральна влада.
Насамкінець
Вода – це не політика. Це базова потреба людей у зоні бойових дій. І коли керівники різних рівнів перекладають одне на одного відповідальність, при цьому не маючи чіткої програми, плану чи рішень – саме громади стають заручниками.
Можна довго сперечатися, чи є Мінфін достатньо гнучким. Але точно відомо одне: облрада сама захотіла керувати підприємством із боргами. І якщо тепер цей вибір перетворюється на медіапривід, а не на програму дій – то винна не лише «відписка», а й ті, хто свідомо її провокував.
Примітка: У цьому випадку варто менше писати в соцмережах і більше – у фінансово-інвестиційні стратегії. Бо з водою – не жартують. І точно не «перепощують».
Читайте також:
Як міжнародні благодійні організації реалізують гуманітарні проєкти на Дніпропетровщині
Проблемний водоканал, бюджет і звернення до Кабміна: як пройшла сесія Дніпропетровської облради
У Дніпрі та області можливі перебої з водопостачанням: причина
