У повітрі знову запахло димом не лише війни, а й великої політичної пожежі. Цього разу – в кулуарах Кабміну. Українське політичне літо знову заграло барвами «прем’єріади» – терміну, що вже став частиною сучасної політичної мови. У центрі уваги – Денис Шмигаль. Людина, яка була поруч із Володимиром Зеленським у найстрашніші дні лютого 2022-го, сьогодні опинилася на хиткій межі між довірою і звільненням.
Чому знову з’явилися розмови про його можливу відставку, хто насправді диригує цим політичним перфомансом і чи справді Україна готова до зміни урядового керма – у цій статті ми поглянемо на закулісся великої державної сцени.
Інформаційні інсинуації чи реальний план?
Кожне політичне міжсезоння в Україні традиційно супроводжується плітками, інсайдами, «зливами» і гучними заголовками. Цього разу все почалося зі старого доброго сценарію: блогери й депутати поширили інформацію про рішення президента звільнити Шмигаля і поставити на його місце Юлію Свириденко – віце-прем’єрку та міністерку економіки.
На перший погляд – черговий фальстарт. Усі вже звикли, що політичний серіал «Хто замінить Шмигаля» виходить у новому сезоні щоліта. Та цього разу сценарій, здається, змінився.
Зокрема тому, що й сама реакція Володимира Зеленського була незвично виваженою: ані підтвердження, ані заперечення. Публічно він висловив повагу до прем’єра, згадавши про їхню спільну роботу в найважчі роки. Та чи завжди публічна повага означає політичне майбутнє?
Зовнішній спокій, внутрішнє бурління
Насправді у владних кабінетах усе давно кипить. Внутрішня напруга, яку в кулуарах називають «мовчазною війною», набирає обертів. І головні фігури в цій грі – не тільки Шмигаль і Свириденко. Багато джерел прямо натякають на тіньову роль голови ОП Андрія Єрмака, який, за словами інформаторів, давно не в захваті від прем’єра.
Свириденко ж, навпаки, вважається людиною, наближеною до Банкової. Вона амбітна, рішуча, але, як кажуть у владному середовищі, не завжди конструктивна в комунікаціях. Її стиль – швидкий темп, жорсткі рішення, демонстративна впевненість. У мирний час це могло би бути перевагою. У час війни – не завжди.
Поїздка до Риму: дипломатія чи «оглядини»?
Одна з деталей, яка змусила аналітиків ще раз переглянути ставлення Банкової до Шмигаля, – це майбутня конференція з відновлення України в Римі. Очікувалося, що прем’єр поїде представляти український уряд, але натомість до Італії вирушить сам Зеленський разом із… Юлією Свириденко.
Офіційно це – звичайна ротація. Але кулуарні голоси твердять інше: таким чином Свириденко «представлять» партнерам як майбутнього прем’єра. Її прем’єрські амбіції давно не є таємницею, а участь у заході такого рівня лише підкреслює це бажання.
«Це будуть ще одні оглядини перед західними партнерами», – сухо коментують інформовані джерела. І додають: «Рішення ще не прийнято, але підготовка йде повним ходом».
Законодавчий гачок
Та є один юридичний нюанс, який може зупинити цей кадровий тектонічний зсув. В Україні діє закон, що під час воєнного стану забороняє припиняти повноваження органів державної влади, включно з Кабінетом Міністрів. Відставка Шмигаля автоматично означає зміну всього уряду – а це, в умовах війни, ризиковано і політично, і адміністративно.
Втім, на порядку денному вже з’явився законопроєкт, що дозволить змінювати уряд навіть під час воєнного стану. Його внесли в Раду наприкінці червня, і хоча публічного резонансу він поки не здобув, кулуарні домовленості цілком можуть зробити свою справу.
Зміни неминучі?
Навіть якщо сам Шмигаль залишиться на посаді, кадрових змін у Кабміні уникнути навряд чи вдасться. У «червоній зоні» – одразу кілька міністрів. Серед них – міністр освіти Оксен Лісовий, очільниця Мінсоцполітики Оксана Жолнович, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, а також міністр ветеранів Наталія Калмикова.
Причини – різні: від відсутності відчутних результатів до резонансних скандалів. Олексій Чернишов, наприклад, став фігурантом антикорупційного розслідування і ледь не опинився в епіцентрі дипломатичного скандалу після повернення з-за кордону. Хоча формально питання врегулювали, іміджева шкода залишилася.
«Президенту потрібно показати керованість і відповідальність. Тому хтось піде точно. Навіть якщо не прем’єр», – кажуть у правлячій фракції.
Часові рамки: все після Риму?
Конференція в Римі – своєрідна пауза. До її завершення серйозних перестановок не очікується. Однак після 11 липня – усе можливо. Спочатку планували збирати парламент на 7-8 липня, потім це перенесли щонайменше на 15-17. Зараз – тиша. Але це не заспокоєння. Це затишшя перед штормом.
Банкова вивчає всі сценарії: від часткового оновлення уряду до повного перезапуску з новим прем’єром і новими обличчями. І хоча у варіантах для посади прем’єра Свириденко – майже безальтернативна, по інших міністерствах розглядаються десятки кандидатів.
За лаштунками: Єрмак vs. Арахамія
Справжня інтрига розгортається між головними фігурами президентського оточення – Єрмаком і Арахамією. Саме Давид Арахамія до цього часу фактично тримав Шмигаля на посаді, стримуючи натиск Банкової. Але, як зазначають поінформовані джерела, цього разу Єрмаку вдалося схилити ситуацію на свою користь.
«Єрмак просто «доїв» Давида. Або Давид дав себе доїсти», – цинічно коментують ситуацію в парламентських коридорах.
Паралельно відбувається відсторонення й інших фігур, зокрема бізнесмена Тімура Міндіча – давнього друга Зеленського, чий вплив поступово нівелюється. Зокрема, йдеться про міністра агрополітики Коваля, якого пов’язують з оточенням Міндіча.
Дипломатичні перестановки
Політичні зрушення можуть торкнутися і зовнішньополітичного напрямку. Найімовірніше, свою каденцію у США завершить посолка Оксана Маркарова. Її наступником міг би стати Рустем Умєров – чинний міністр оборони, який має добрі стосунки з новою американською адміністрацією. Але наразі цей сценарій, схоже, відкладається. Натомість активно обговорюється можливе призначення Миколи Точицького – нинішнього міністра культури – послом до США.
Чи дозріла Україна до нового уряду?
Попри бурхливі внутрішні процеси, на зовнішньому рівні Київ намагається демонструвати стабільність. Адже після минулорічного звільнення Найєма й Кубракова перед Ukraine Recovery Conference Україна отримала хвилю критики з боку ЄС. Цього разу Київ хоче уникнути подібного.
І саме тому фінальні рішення, як очікується, ухвалюватимуться не раніше середини липня.
Фінал ще не написано
Можна довго сперечатися, чи потрібна Україні зараз зміна уряду. Аргументів «за» – чимало: оновлення, свіже дихання, зниження суспільного тиску. Аргументів «проти» – ще більше: війна, нестабільність, ризики для керованості.
Одне лишається очевидним – сьогоднішні розмови вже не схожі на плітки з минулих років. Цього разу ставки справжні. І хоч остаточне рішення ще не прийнято, політична машина вже рушила вперед.
Шмигаль поки тримається. Але політика – це не про «поки». Це про те, що буде завтра. А завтра – вже близько.
Читайте також:
Пільги – все? Як торгуватимемо з ЄС після закінчення «торговельного безвізу»
3 коментарі