У серці Дніпропетровщини, у Павлограді, працює не просто транзитний центр – це місце, де кожен, хто втік від війни, отримує шанс на друге життя. За час повномасштабної війни через цей центр пройшло вже понад 13 тисяч людей.
Тут надають прихисток і тепло не лише родинам із прифронтових територій Донеччини, а й самотнім людям, навіть тим, хто прибуває з домашніми улюбленцями. Центр працює у постійному режимі, бо війна не робить пауз.

Павлоград – точка порятунку
Фронт вже близько до меж Дніпропетровщини: Покровськ, Новопавлівка, громади Синельниківського району – під щоденними ударами. У таких умовах люди змушені покидати рідні домівки. Часто – без чіткого плану, без ресурсу, лише з валізами й надією.
Саме для таких людей і створено транзитний центр у Павлограді. Вони приїжджають щодня – старенькі, батьки з дітьми, поранені й психологічно травмовані. Усі знаходять тут дах, їжу, медикаменти, слова підтримки і маршрут до нового прихистку.
Безкоштовний потяг – шлях у безпеку
Кожні чотири дні з Павлограда відправляється безкоштовний евакуаційний потяг. Більшість людей прямують до західних областей – Львівської, Тернопільської, Рівненської. Проживають у центрі в середньому 2–3 доби, але за потреби залишаються довше – аж до розселення.
«Ми не виганяємо, – каже Валентина Багрімова, координаторка транзитного центру. – Ми допомагаємо настільки, наскільки дозволяють наші ресурси. І навіть більше».
Умови перебування: скромно, але з душею
Центр має три кімнати: дві малі та одну велику – загального користування. Є приміщення для маломобільних осіб і окрема кімната для родин. Узимку людей розміщують у приміщенні, влітку – у наметах.
«З тваринами – можна. У нас бігає багато собак і котів, яких привезли з фронту. Когось забирають із собою, хтось залишається з нами», – ділиться Валентина.
Історії з розбитого фронту
Кожна людина у центрі – це окрема історія, сповнена болю і надії. Ось одна з них.
Сергій, 54 роки, приїхав із Костянтинівки:
«Коли поряд розірвалася ракета, мене контузило. Побачив на власні очі смерть. Це не визволення – це геноцид. Я боявся залишатися. Приїхав сюди. Тут дали таблетки, лікарі подивились. Дай Боже їм здоров’я. Я тут уже шостий день. Допомагаю стареньким – сходити в магазин, принести води. Таке. Добра справа. Радий, що вижив. Тепер – просто дякую всім, хто поруч».

Його історія – не виняток. Таких людей – тисячі. І всі вони потребують допомоги. Багато хто втратив документи, житло, рідних. Центр допомагає з оформленням нових документів, реєстрацією на гуманітарну і психологічну допомогу.
Евакуація триває
Нещодавно завершилася обов’язкова евакуація з частини сіл Синельниківського району. З населених пунктів Межівської та Новопавлівської громад вивезли понад два десятки дітей. На цих територіях стало занадто небезпечно через інтенсивні обстріли.
Волонтерство – серце транзитного центру
«Ми працюємо цілодобово. Іноді не встигаємо поїсти, але знаємо: від цього залежить чиєсь життя. Хтось отримав теплий одяг, хтось – таблетки від тиску, хтось просто нарешті зміг виспатись на справжньому ліжку», – розповідають працівники центру.
Цей транзитний центр – приклад, як громада, волонтери і держава об’єднуються, аби підтримати людей у найтемніші моменти їхнього життя.
Павлоградський транзитний центр – це більше, ніж логістичний вузол. Це місце людяності. Місце, де війна зупиняється хоча б на кілька діб.
Тут зцілюють, годують, рятують. І головне – вірять, що Україна вистоїть, бо поруч є ті, хто не залишає своїх.
Читайте також:
На Дніпропетровщині облаштували шелтер для переселенців
У Дніпрі для переселенців з Маріуполя облаштували 172 квартири-студії
На Дніпропетровщині переселенці з Луганщини можуть отримати гуманітарну допомогу



