Кода́цька фортеця, або Кода́к (від тюркського «кой» – селище та «даг» – гора, тобто «поселення на горі») – колишня фортеця на правому березі Дніпра навпроти Кодацького порогу, розташована на 10 км нижче сучасного міста Дніпра.
Після підписання польсько-московського мирного договору 1634 року першим укріпленим пунктом, що мав обмежити діяльність запорізького козацтва мала стати фортеця Кодак, збудована на високому кам’янистому правому березі Дніпра. Її будівництво мало на меті встановлення контролю над запорізьким козацтвом та ізоляцію Запорозької Січі. Ініціатором будівництва Кодака був гетьман коронний Станіслав Конецпольський, відповідне рішення ухвалив сейм Речі Посполитої у лютому 1635 року.
Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорозьку Січ, додатковою метою закладення поляками фортеці – захист від набігів татар. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники.
У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією – полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) і перетворений на опорний пункт українського козацького війська.
За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 року за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Однак, жителі не покинули міста, продовжуючи жити біля руїн фортеці.
Залишки фортеці розташовані на території нинішнього села Старі Кодаки, частково знищені під час розробки гранітного кар’єру. До нашого часу збереглися лише земляні вали. В 1910 році з ініціативи Дмитра Яворницького на місці колишньої фортеці встановлений пам’ятний знак і карта-схема.
Перші археологічні обстеження Кодацької фортеці проводилися Дмитром Яворницьким на початку XX століття. У роки радянської влади пам’ятка не досліджувалася і більше, ніж на дві третини була знищена Кодацьким гранітним кар’єром. У 1990 році археологічною експедицією Дніпропетровського Національного університету імені Олеся Гончара під керівництвом проф. І.Ф. Ковальової було проведене шурфування збереженої території фортеці та її посаду, яке встановило наявність культурного шару козацької доби.
Наприкінці осені 2011 року археологами ДНУ імені Олеся Гончара було відновлено археологічні дослідження посаду фортеці Старого Кодака. За результатами шурфування довелося констатувати майже тотальне знищення культурного шару у безпосередній близькості до фортеці внаслідок неконтрольованої забудови прилеглих площ. У той же час було зроблене значне відкриття – знайдено залишки Свято-Архангело-Михайлівської церкви, знищеної у 1937 році.
Читайте також: Чим славиться Кривий Ріг – найдовше місто у всьому світі (ФОТО)
