Чи можна перебувати одночасно в кількох місцях, зупиняти кулі на льоту, бачити очима птаха, проходити крізь вогонь і воду, не застосовуючи магії? Певно, що ні.
Як же це вдавалося козакам-характерникам? У цій статті ЭVA продовжує знайомити нас зі справжньою історією українців. Прийшла пора нам все згадати. Згадати, хто ми є насправді.
Вони знали, що первинна сила людини закладена в її характері (недарма ж бо себе так і назвали!) . Щодня й щоночі протягом багатьох років вони відточували свій внутрішній стержень, не даючи собі ані спуску, ані поблажок.
Їм були доступні знання, що Хара — центр життєвої Сили, відкриває безмежні можливості! Працюючи над її активацією, козаки досягали небувалих висот в бойовому мистецтві, лишаючись абсолютно цілими та неушкодженими.
І нарешті, вміння входити в розширений стан свідомості, бути поза межами часу і простору та виходити в інші виміри реальності робило їх невидимими та непередбачуваними. І отут вже дійсно починалася справжня магія…
Як саме козаки приводили своє тіло у бездоганний, чи то навіть, безтілесний стан — поговоримо у цій статті.
Премудрощі козаків-характерників
Виховання майбутнього козака (джури) починалося з виявлення рівня його природних здібностей. Для цього його приставляли до так званого «бика» — дерев’яної вертикальної установки-циліндру з рогами, що оберталася довкола своєї осі. Тренуючись з нею, учень показував свої таланти майстру.
Рівень його здібностей визначався старшим козаком за допомогою геометричних символів: трикутника, квадрата та кола. Під час спостережень за джурою той вимальовував їх гілкою на землі.
Трикутник означав, що юнак міг освоїти бойове мистецтво в якомусь одному напрямку. Наприклад, стрілецькому або володінні шаблею.
Квадрат говорив про те, що, учень має, як мінімум, дві здібності: вправне володіння шаблею та, наприклад, талант до розвідництва.
Коло свідчило про те, що юнак має неабиякий потенціал і в майбутньому оволодіє широким колом навичок.
Коли рівень талантів було визначено, юнака відправляли віднайти свій «розмір» в середовищі. Як у кожної людини є свій розмір, так і юнак мав навчитися віднаходити зброю, знаряддя чи справу, яка максимально підходила б йому і була найбільш ефективною у використанні. Це робили для того, щоб в бою козак, бува, не взявся за надто складну задачу, яку не зможе виконати. В той же час, задача мала бути не надто легкою, що теж могло призвести до поразки.
Ось як відбувалося тренування.
Юнак ішов до лісу і обирав під себе палицю, яка допоможе йому перестрибнути через високий паркан. Також він мав навчитися нею користуватися. Якщо він брався надто високо, гілка ламалася, якщо надто низько — стрибок був невдалим. Те ж саме було з вибором каміння для жбурляння: надто великий камінь, як і надто малий не міг досягти своєї цілі.
Лише після цих випробувань новачку дозволялося обрати під себе зброю, коня та бойові завдання.
Розширений стан свідомості
Вміння входити в змінений стан свідомості зробило козаків-характерників справжніми магами в бойовому мистецтві! Вони могли уповільнювати чи прискорювати час, мандрувати в інших вимірах, Ясно Бачити цілісну картину, передбачати події і точно визначати місце, куди потрібно цілити.
Це також робило їх пересування дуже швидким, що звичайні люди ідентифікували як невидимість.
Для переходу в розширений стан свідомості майбутній воїн мав виконати наступну вправу. Він повертався спиною до сонця, обличчям до стіни і намагався підскочити до неї швидше, ніж там зʼявиться його тінь.
Це було неможливим до тих пір, поки юнак не входив у змінений стан свідомості і не потрапляв у інший часовий вимір. На це ішли роки тренувань, але коли козак нарешті освоював цю вправу, він ставав швидшим за власну тінь і міг проникати у будь-які точки ворожих таборів.
Зупинка часу
Вміли козаки-характерники і час зупиняти. Це досягалося через включення глибин підсвідомості та зупинку внутрішнього діалогу.
Для зупинки внутрішнього діалогу юнак сідав навпроти колеса, яке безперервно оберталося і фокусувався лише на двох люстерках, що були прикріплені в діаметрально протилежних місцях на колесі. Якщо йому це вдавалося, він повністю виходив увагою із зовнішнього світу і входив в стан зміненої свідомості. За рахунок надмірної концентрації та переважаючого периферійного зору логічне мислення щезало. Натомість активувалося обʼємне, «нагвальне» сприйняття, завдяки якому козаки були спроможні на надлюдські дії.
Для зупинки часу і переходу в іншу мірність була ще й така практика. Юнак із палицею в руках мав швидко спуститися вниз по скелі, що височіла над водою. Де закінчується скеля і починається вода джурі було не видно. Тому здавалося, що внизу його чекає лише вірна смерть. Саме це знання в момент стрибка і змінювало його свідомість. Час зупинявся, відкривався інший вимір. В такому стані він перебував до падіння у виїмку з соломою під скелею, яку старші козаки готували заздалегідь, нічого не повідомляючи юнакові.
Виверження вулкану
Щоб вивільнити надпотужну силу, подібну до вулканічного виверження, козаки-характерники брали воду і рясно поливали молодого хлопа. Це був нескінченний потік рідини, де юнак практично «зливався» з водою, перестаючи відчувати межі свого тіла. Після цього хлопця відправляли сушитися під спекотним літнім сонцем протягом всього дня. Сидячи під палючими променями, він практично втрачав всі свої відчуття і виходив за межі свідомості. І лише ввечері хлопець потрапляв до прохолодного лісу, де поступово оговтувався.
Суть вправи була в тому, що після таких різких перепадів із системи людини знімалися всі захисти, пробуджуючи надвисоку чутливість. І коли вже пізно вночі на юнака зненацька вчиняли заздалегідь спланований напад, у нього вивільнявся такий потужний потік енергії, що простір довкола вібрував вулканічною силою. Вона підіймалася від самого куприка і пронизувала весь хребет до маківки голови. Це була саме та сила, що здатна знести вщент усе навкруги!
«Мертвий» козак
Для таємної розвідки, довгого перебування під водою та у випадках несподіваної загрози, козаки-характерники вчилися прикидатися мертвими. Цей стан називався станом «анабіозу».
Щоб напрацювати його, вони лягали у високу траву та спостерігали за помахом крил яструба. Оскільки яструб лише зрідка махав крилами, ритм серця козака уповільнювався, очі застигали на місці, і він ставав схожим на мертву людину. При цьому він був абсолютно усвідомленим і міг таким чином підслухати плани ворога.
Бачити очима птиці
Яструб був присутнім і в іншій практиці козаків — коли необхідно було ввійти духом в птаха. Юнак залазив на дерево і тримаючи яструба в руках, енергетично зливався з птицею. Коли ж він відпускав птаха, то бачив його очима те, що бачить він.
Крім птахів, козаки вчилися розуміти тварин. Щоб встановити з ними контакт, ліву руку клали на серце тварини, а правим вухом слухали її дихання. Це воззʼєднання давало змогу мати в бою вірних друзів.
Козак-Невидимка
А цей талант проявлявся як здатність розтягувати чи стискати час, потрапляючи у «тіло сновидіння». Щоб добитись такого ефекту, майстер розпалював серед ночі багаття по колу та ставав у центр разом з новачком. Починалася битва смолоскипами, під час якої майстер обирав такий темп, який вводив юнака у стан напівсну. Все було як в тумані, час ставав тягучим, мов кисіль. В якийсь момент характерник зненацька обпікав юнаку плече, від чого той пробуджувався. Саме тоді й відбувалася магія входження у «тіло сновидінь». В реальності це проявлялося як невидимість козака. В такому стані він був непомітним межи людей і міг вільно пересуватися, виконуючи бойове завдання.
«Плавлення»: вихід в тонкому тілі
Щоб зняти обмеження з фізичного тіла та доторкнутись до астральних проекцій, козаки-характерники робили 40-денну практику лежання на печі. Протягом перших 20 днів козак пив виключно джерельну воду і майже нічого не їв. В цей період з ним відбувалося внутрішнє «плавлення», під час якого він наповнювався «золотою енергією». На 40-ву добу перед хлопцем відчинялися двері в інший вимір, куди він виходив в тонкому тілі.
Цей стан дозволяв пересуватися в просторі куди завгодно та проникати в ворожі табори, лишаючись невидимим.
Практика лежання на печі очищувала, гармонізувала та повністю перезбирала структуру людини. Завдяки цьому можна було досягти найвищого рівня буття.
Практикуючи подібні методи, козаки доводили своє тіло до стану, коли їм вже було байдуже і до розпеченого заліза, і до будь-якої зброї. Шкіра при цьому набувала вогненного відтінку.
Водяна стіна
Така техніка практикувалася під час охорони козацького табору. Входячи у змінений стан свідомості, козаки, немов, обмежували простір та згортали його, стягуючи кордони. Це викликало збій потоку енергії в цьому місці, що створювало для ворога ілюзію водяної стіни. Картина була дуже моторошною, тому мало хто з ворогів насмілювався пройти крізь стіну. А якщо хтось і наважувався, то миттю ставав божевільними.
Вихор!
Вихором називався стан в бою, коли козак-характерник буквально змітав все навкруги. Під час цього дійства навіть його одяг не витримував і тріщав по швам. Суть була в тому, що козак так блискавично махав руками-шаблями, що вводив у паніку навіть найсильніших ворогів. Для них рухи козака були майже непомітними — стан розширеної свідомості та вихід в інший вимір робив свою справу. Ніхто не міг збагнути, звідки наносяться удари і коли чекати наступного.
Після бою характерник лишав по собі тільки степову куряву і пекельний вихор. Звідси й пішла назва цієї техніки.
Як їм все це вдавалося?
Це лише невеличкий перелік тренувань, за допомогою яких характерники відточували свою майстерність. У них були вправи і на розкриття середнього ока, і на активацію сяйва коронної чакри (Джерела), і на накопичення життєвої сили за допомогою вогню. Це було схоже на прадавні обряди предків, які трансформувалися козаками в тренування.
Та було одне-єдине питання, яке досі лишається загадкою: як козакам-характерникам вдавалося бути настільки зосередженими всередині, лишаючись такими активними зовні?
На Русі цьому було лише одне пояснення. Наші предки дослідили, що єдиними станом, який дозволяв поєднувати внутрішню зосередженість і зовнішню активність був стан степового сокола, що нападав. З нього, певно, й брали приклад характерники, навчаючись бойовому мистецтву.
Згодом сокіл став символом української ідентичності. А переживши перетворення протягом століть, він набув вигляду Тризуба — нинішнього герба України!
🔱 © ЭVA
Читайте також:
- У чому полягає глобальна місія України (відео)
- Дізнаємося більше про те, що таке Слов’янська Душа.
- Що значить Тризуб України: символіка, значення, сенси
🔱
3 коментарі